Більше 1010-ти років стоїть над синьою Хоморою, що биндою звивається у долині, місто Полонне, районний центр на Хмельниччині.

Про Хомору та “град Полонний в лузе Хоморном” згадується в літописних документах часів князювання Володимира Святославовича у Києві. Місто називалося по-різному: “Полонноє”, “Полони”, “Полоний”, “Полний”, а в давніх актах – “Полонная”, “Полонне”, “Полонне Великое”, “Полонне Новоє”, про походження назви існує кілька думок. Одні вчені вважають, що вона пішла від назви Полянської землі, інші – від слова “полонити”, брати в полон. Побутує і така версія: назву містові дало поняття “полонь” – луг, сіножать, безлісе місце.

У 996 році князь Володимир Святославович приписав Полонне до київської Десятинної церкви. Сюди часто приїзджали великі князі Київської держави Володимир Святославович, Ярослав Мудрий, тут жив удільний князь Володимир Мстиславович, стояв із своєю раттю біля Полонного князь Галицький.

На місто нападали кочівники. Щоб захиститися від них, населення будувало укріплення. У ХІІ столітті на природній височині було зведено замок – фортецю із земляними валами, дерев’яним частоколом.

Протягом віків відомо було місто Полонне і своїми ремісниками.

Завдяки отриманого містом у другій половині ХVIст. Магдебурського права, ремесла набувають надзвичайного розвитку, створюються ремісні цехи.

Саме завдяки самоврядуванню, яке давало Магдебурське право, місто розвивалося як незалежна частка в державі.

Наперекір руйнівним війнам, в місті залишились історичні пам’ятки сивої давнини: територія оборонної фортеці ХІІ ст., земляні вали, залишки замку на історичній Татарській вулиці (нині вул. П.Маркіша).

Через історію м.Полонного пройшли постаті князів Острозького, Любомирського, героїв національно – визвольного руху Максима Кривоноса, Івана Мазепи, Богдана Хмельницького та багатьох інших славних синів українського народу.

В жорсткій боротьбі здобувалась свобода і державність. Пам’ятає м. Полонне повстання селян під проводом Я.Остряниці і жорстоке придушення шляхтою Речі Посполитої розбурених народних мас. Полонне відчуло на собі Великого Петра, який побував тут напередодні відомої Полтавської битви.

Полончани по праву пишаються видатними земляками, яких зростила і виплекала наша щедра земля. Це доктор технічних наук Бобрівник Леонід Дем’янович, доктор історичних наук Дем’янчук Іван Лук’янович, канадський скульптор Лео Мол (справжнє ім’я Леонід Молодожанин), відомий співак, професор Сибіряков Лев Михайлович, єврейський поет, прозаїк і драматург Перец Давидович Маркіш, народна артистка України Валентина Анатоліївна Степова та інші.

Наше місто неодноразово відвідувала геніальна поетеса, символ України – Леся Українка. Тут проживав рідний брат її батька Григорій Антонович Косач. В цьому будинку зараз розташована ЗОШ № 5, на ньому встановлена меморіальна дошка. Центральна вулиця міста носить ім’я Лесі Українки, поруч зведено її пам’ятник.

Ось коротенько все про минуле і сучасне нашого древнього та вічно молодого міста, яке впевнено увійшло у нове тисячоліття зі своїми мальовничими, неповторними краєвидами, працьовитими людьми, з надією на нове гідне життя для теперішніх і прийдешніх поколінь.